В цей день в історії… 29 жовтня 1918 року гетьман Павло Скоропадський звернувся до українців із грамотою з нагоди шести місяців існування Української Держави. Він підбив підсумки правління, заявив про намір провести земельну реформу та доручив урядові підготувати закон про Український Сойм — майбутній представницький орган. Документ був підписаний у Києві й сьогодні дає змогу побачити, яким гетьман уявляв наступний етап державного будівництва.

Це була не грамота про прихід Скоропадського до влади 29 квітня, а окреме звернення, датоване саме 29 жовтня 1918 року. Обидва документи легко сплутати через схожі назви.

Пів року між надією і кризою

29 квітня 1918 року, після повалення Української Центральної Ради за підтримки німецького командування, Павло Скоропадський очолив Українську Державу. Новий режим відмовився від частини соціально-економічних підходів Центральної Ради, відновив приватну власність і взяв курс на побудову адміністрації, фінансових установ, війська та системи освіти. Водночас він залежав від військово-політичної ситуації у Першій світовій війні та стикався з опором частини суспільства.

У жовтневій грамоті гетьман описував Україну як самостійну державу, що прагне міжнародного визнання й добробуту громадян. Це була політична позиція самого Скоропадського, а не свідчення того, що всі проголошені ним цілі вже були досягнуті.

Що гетьман вважав досягненнями

У зверненні від 29 жовтня перераховано закони про громадянство та Державний Сенат, заходи для створення армії й флоту, запровадження Державного земельного банку, відкриття двох українських університетів. Окремо згадано підготовлений законопроєкт про Українську академію наук і мистецтв. Важливо розрізняти етапи: у жовтні йшлося саме про проєкт; Українську академію наук заснували вже 14 листопада 1918 року.

Грамота називала понад чотириста законодавчих актів. Цю цифру слід сприймати як підсумкове твердження уряду в документі, а не як автоматичну оцінку ефективності кожного закону. Сам факт розбудови інституцій не усував політичних суперечностей, які посилювалися восени.

Земельне питання: кому мала належати земля

Найбільше місця у зверненні відведено земельній реформі. Це не випадково: аграрне питання було одним із найгостріших у революційній Україні, де інтереси великих землевласників, малоземельних селян та держави часто суперечили одне одному.

Скоропадський пропонував створити державний земельний фонд із державних, церковних і частини приватновласницьких земель. Відчужене майно передбачалося оплачувати за оцінкою, а землю продавати малоземельним селянам і козакам. Уряд прагнув формувати невеликі, економічно спроможні господарства та водночас не завдати значної шкоди сільськогосподарському виробництву, зокрема цукровій промисловості.

Для остаточного опрацювання закону гетьман обіцяв скликати особливу нараду за участю представників зацікавлених суспільних верств, яку мав очолити особисто. Отже, 29 жовтня не було ухвалено завершеної земельної реформи: оприлюднили її принципи й механізм подальшої підготовки. На початку листопада проєкт розробляли урядовці, але політичні події не дали втілити задум у повному обсязі.

Український Сойм: обіцянка представницької влади

Наприкінці грамоти гетьман повідомив, що доручив Раді Міністрів виробити закон про Український Сойм. Ішлося про задум законодавчого представницького органу, який мав би стати частиною майбутнього державного устрою. У жовтні 1918 року це залишалося обіцянкою: Сойм не був скликаний до падіння Гетьманату.

Саме ця частина документа особливо показова. Гетьман, який зосередив повноту влади у своїх руках навесні, восени декларував потребу нових політичних інституцій. Але наміри, записані у грамоті, не тотожні здійсненим демократичним перетворенням.

Чому плани не стали реальністю

Наприкінці жовтня 1918 року становище Центральних держав у Першій світовій війні стрімко погіршувалося. Українська Держава втрачала зовнішню опору, а всередині країни накопичувалися конфлікти через землю, соціальну політику, дії окупаційних військ і протистояння між гетьманською владою та опозицією.

14 листопада Скоропадський оприлюднив іншу, вже федеративну грамоту, що стала додатковим чинником політичної кризи. Після повстання Директорії 14 грудня 1918 року він зрікся влади. Таким чином, від жовтневого звернення до падіння Гетьманату минуло менш ніж сім тижнів.

Чому цей документ варто пам’ятати

Грамота 29 жовтня — не просто ювілейне звернення. Це історичне джерело, яке одночасно показує результати й межі державного будівництва 1918 року. У ньому видно прагнення створити власні університети, судові та фінансові інституції, реформувати землеволодіння і знайти форму представницької влади. Водночас документ нагадує, що навіть докладно сформульована державна програма потребує суспільної підтримки, часу й стабільних умов для втілення.

Сьогодні, 29 жовтня, варто перечитати цю грамоту не як перелік виконаних обіцянок, а як свідчення того, які завдання стояли перед українською державністю в один із найскладніших моментів її історії.

Джерела та документи

• Грамота Павла Скоропадського від 29 жовтня 1918 року — текст історичного документа за академічним збірником «Українська Держава (квітень — грудень 1918 року). Документи і матеріали», т. 2, Київ, 2015.
• Український інститут національної пам’яті: Українська Держава Павла Скоропадського — хронологія та контекст 1918 року.
• «Історична правда»: «Що встиг Скоропадський?» — дослідження державного будівництва та земельного проєкту.
• Радіо Свобода: «Згубні наслідки зволікання із земельною реформою» — історичний контекст аграрної проблеми.

Фото: головне зображення — Павло Скоропадський з офіцерами, Bain News Service / Library of Congress, Wikimedia Commons, Public Domain; портрет у тексті — Wikimedia Commons, Public Domain. Ілюстрації є історичними зображеннями доби, а не фотографіями саме події 29 жовтня.