Український Світанок — панорама Києва, Дніпро і собори на світанку
Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві

В цей день в історії… 10 листопада 1928 року в Києві відкрили перший будинок-музей Тараса Шевченка

10 листопада 1928 року в Києві офіційно відкрили будинок-музей Тараса Шевченка. Як урятували садибу Кобзаря та хто створив першу експозицію.

Український Світанок
3–4 хвилин

В цей день в історії… 10 листопада 1928 року в Києві офіційно відкрили Будинок-музей Тараса Шевченка. Подія відбулася не у величному палаці, а в невеликій дерев’яній садибі неподалік теперішнього Майдану Незалежності. Саме тут поет і художник мешкав у 1846–1847 роках. Відкриття музею стало важливим кроком у збереженні матеріальної пам’яті про Кобзаря.

Дім посеред старого Києва

Будинок звели 1835 року. Він належав чиновникові Іванові Житницькому та стояв у місцевості, яку кияни знали як Козине Болото. Сьогодні це історичний центр столиці, провулок Тараса Шевченка, 8-А. Одноповерхова дерев’яна споруда з мансардою та напівпідвалом зберегла зв’язок із міським середовищем, у якому жив молодий Шевченко.

Навесні 1846 року Шевченко винайняв тут помешкання. Поруч жили його знайомі — письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський і художник Михайло Сажин. Київський період був для поета не лише часом літературної праці: він працював як художник, спостерігав міське життя, замальовував архітектуру й краєвиди. У цьому будинку Шевченко впорядковував рукописну збірку «Три літа» та написав балади «Лілея» і «Русалка».

Від творчості — до арешту

Київське життя обірвалося навесні 1847 року. За даними Великої української енциклопедії, поет мешкав у будинку до 5 квітня 1847 року, коли його заарештували у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Попереду були слідство, заслання і заборона писати та малювати. Тому ця скромна садиба зберігає пам’ять про останній період відносно вільної творчої діяльності Шевченка перед репресіями.

Тарас Шевченко, фотопортрет Івана Гудовського 1859 року
Тарас Шевченко у 1859 році — через дванадцять років після арешту. Фотограф Іван Гудовський; Національний музей Тараса Шевченка / Wikimedia Commons, Public Domain. Оригінал і відомості про права. Це не фотографія 1846–1847 років.

Як урятували будинок

На початку ХХ століття стара київська забудова швидко змінювалася. Збереження дому, пов’язаного з Шевченком, вимагало свідомих зусиль науковців і митців. У 1918 році мистецтвознавець Федір Ернст заніс будинок до реєстру історичних пам’яток Києва. У 1923 році архітектор і художник Василь Кричевський доручив своєму учневі Федору Титаренку обміряти споруду та зібрати свідчення мешканців. Згодом Кричевський оприлюднив результати цих досліджень.

Упродовж 1925–1927 років під керівництвом Кричевського відремонтували й реставрували будівлю та підготували оформлення експозиції. Важливу роль в організації музею відіграв Володимир Міяковський, його перший директор. У 1927 році тут уже діяла музейна виставка. Отже, 10 листопада 1928-го не було початком усієї роботи: це дата саме офіційного відкриття будинку-музею після багаторічної підготовки.

Що побачили перші відвідувачі

Першу колекцію сформували переважно в 1925–1927 роках. Вона складалася з репродукцій, фотографій, газетних вирізок, періодичних видань і творів художників, пов’язаних із шевченківською тематикою. Це важливе уточнення: не всі предмети, представлені в музеї, були особистими речами поета. У 1930-х роках фонди поповнилися меморіальними речами Шевченка, його малярським і гравірувальним приладдям та книжками з автографами.

Особливу цінність становить не тільки зібрання експонатів, а й сам простір. Садиба допомагає уявити побут Києва середини ХІХ століття, масштаб кімнат і щоденне оточення поета. Відвідувач бачить не абстрактний образ національного класика, а місце, у якому він працював, зустрічав друзів і переживав події власного життя.

Чому дата 10 листопада важлива

У 2026 році минає 98 років від офіційного відкриття музею. Важливо не плутати його з Національним музеєм Тараса Шевченка на бульварі Шевченка, 12: це інша установа з власною історією. Літературно-меморіальний будинок-музей згодом став філією державного музею Шевченка, а нині належить до музейної мережі, що зберігає його спадщину.

Дату 10 листопада 1928 року підтверджують Велика українська енциклопедія, історико-літературна публікація журналу «Дивослово» та повідомлення про музейну річницю з посиланням на сам музей. Подія належить до ХХ століття, тож плутанини між юліанським і григоріанським календарями тут немає. Адреса в старих публікаціях іноді подається без літери «А»; сучасне позначення садиби — провулок Тараса Шевченка, 8-А.

У час, коли культурні пам’ятки України знову опиняються під загрозою війни, історія цього будинку нагадує: збереження пам’яті починається з конкретних людей, документів, реставраційних робіт і відповідальності перед наступними поколіннями.

Джерела та ілюстрації

Залишити відповідь

Популярне