В цей день в історії… 9 листопада 1976 року створено Українську Гельсінську групу — голос свободи проти радянської системи - Український Світанок

В цей день в історії… 9 листопада 1976 року — українські правозахисники оголосили про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Під керівництвом письменника Миколи Руденка десятеро людей вирішили відкрито документувати порушення прав людини в Українській РСР та повідомляти про них світові. У 2026 році минає 50 років від цієї події.

Чому Гельсінкі мало значення для України

1 серпня 1975 року в Гельсінкі представники 35 держав, серед яких були СРСР, США та Канада, підписали Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі. Документ охоплював безпеку, співпрацю та гуманітарні зобов’язання. Радянська влада прагнула міжнародного визнання післявоєнного порядку, але правозахисники звернули увагу на інший аспект: підпис СРСР означав також публічно проголошені зобов’язання щодо прав і свобод людини. Відтак дисиденти могли вимагати від радянської держави дотримуватися принципів, які вона сама підтримала на міжнародній арені.

Де й коли виникла група

Датою заснування УГГ вважають 9 листопада 1976 року. Саме цього дня Микола Руденко оголосив про створення групи під час пресконференції в московській квартирі правозахисника Олександра Гінзбурга. Київ був головним осередком української ініціативи, але сама публічна заява відбулася в Москві — це важливе уточнення, щоб не змішувати місце діяльності організації з місцем оголошення. 11 листопада з’явилося повідомлення про створення групи за підписами Миколи Руденка й Петра Григоренка. У джерелах також зазначено підписання декларації 9 листопада. Отже, йдеться не про одну формальну церемонію, а про послідовність організаційних і публічних дій.

Десятеро засновників

Першими учасниками були Микола Руденко, Петро Григоренко, Олесь Бердник, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Оксана Мешко, Ніна Строката та Олекса Тихий (Олексій Тихий). Їх об’єднувала не одна професія чи біографія: серед них були письменники, вчитель, юрист, науковці, колишні політв’язні та генерал, який став правозахисником. УГГ не була партією чи підпільною військовою організацією. Вона діяла відкрито, називаючи учасників і ставлячи вимоги мовою міжнародного права.

Чого вимагали правозахисники

Група прагнула збирати та перевіряти свідчення про переслідування за переконання, обмеження свободи слова й віросповідання, політичні судові справи, порушення національних прав. Її матеріали мали доходити до урядів країн — учасниць Гельсінської наради та міжнародної громадськості. Учасники звертали увагу не лише на становище етнічних українців, а й на права євреїв, кримських татар, віруючих та інших переслідуваних спільнот. Важливо, що вони не вважали державні кордони виправданням для приховування порушень прав людини.

Як відповіла радянська влада

Відкритість не захистила правозахисників від КДБ. Наприкінці грудня 1976 року відбулися обшуки, а в 1977 році влада заарештувала й засудила п’ятьох учасників: Миколу Руденка, Олексу Тихого, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича та Миколу Матусевича. Для репресій використовували, зокрема, статтю 62 Кримінального кодексу УРСР про «антирадянську агітацію і пропаганду». Подальші арешти й ув’язнення завдали групі тяжких втрат, однак не знищили її ідей. Нові учасники продовжували правозахисну працю, а відомості про переслідування ставали відомими за кордоном.

Від захисту прав людини до незалежності

Значення УГГ не варто зводити до твердження, ніби вона сама здобула незалежність України. Незалежність стала результатом багатьох суспільних і політичних процесів. Проте група змінила мову опору: замість таємних звернень вона вимагала виконання міжнародних зобов’язань і відкрито фіксувала державні зловживання. У 1988 році виникла Українська Гельсінська спілка — нове політичне об’єднання, пов’язане з традицією правозахисного руху, але не тотожне організаційно групі 1976 року. Частина колишніх дисидентів згодом стала активними учасниками боротьби за державну незалежність.

Чому пам’ятаємо 9 листопада

П’ятдесят років потому історія УГГ нагадує, що захист людської гідності може починатися з документування правди, навіть коли держава контролює пресу, суди й силові органи. Учасники групи не мали гарантій безпеки, але наполягали: права людини — не подарунок влади, а принцип, який держава зобов’язана поважати. Саме тому 9 листопада 1976 року стало визначною датою в історії українського правозахисного та демократичного руху.

Примірник Гельсінського заключного акта 1975 року — Заключний акт Гельсінської наради 1975 року. Фотографія експоната, зроблена 2018 року, не є знімком заснування УГГ. Автор Rabax63, CC BY-SA 4.0. Wikimedia Commons; умови ліцензії.

Джерела та перевірка фактів

Ілюстрація до статті: портрет Миколи Руденка (головне фото). Джерело: Український інститут національної пам’яті / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0; ліцензія. Це репродукція з публікації 2019 року, а не документальний кадр події 9 листопада 1976 року.

Залишити відповідь Скасувати коментар

Сергій Корольов: від Житомира й сталінських таборів до першого супутника Землі