Як українські книжки й політичні ідеї долали кордони Російської імперії? Історія женевської друкарні Михайла Драгоманова та збірника «Громада» — одного з найважливіших видавничих проєктів української еміграції XIX століття.

Коли українське слово шукало свободи за кордоном

У другій половині XIX століття український рух у Російській імперії зіткнувся із дедалі суворішими обмеженнями. Друк українською мовою, діяльність громад і навіть публічне обговорення української культурної окремішності викликали підозру влади. У цих обставинах важливий центр української політичної думки виник не в Києві чи Львові, а у швейцарській Женеві. Його організатором став історик, публіцист і громадський діяч Михайло Драгоманов. Саме там він та його однодумці намагалися говорити про українське питання без імперської цензури.

Від університету до вимушеної еміграції

Михайло Драгоманов народився 1841 року в Гадячі на Полтавщині. Він закінчив історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира 1863 року й працював у ньому викладачем античної історії. Водночас брав участь у діяльності Київської громади — середовища інтелігенції, яке підтримувало українську освіту, науку й культуру. У 1875 році Драгоманов утратив університетську посаду внаслідок політичного тиску. Наступного року він виїхав за кордон, спочатку до Відня, а згодом оселився у Женеві. Еміграція не означала розриву з українським життям: навпаки, вона дала можливість поширювати тексти, які важко або неможливо було легально друкувати в Російській імперії.

Емський указ і його наслідки

1876 року імператор Олександр II затвердив Емський указ — комплекс заборон, спрямованих проти українського друкованого слова й культурного життя. Зокрема, він обмежував друк та ввезення з-за кордону українськомовних книжок, за окремими винятками, а також сценічне використання української мови. Указ не був єдиною причиною еміграції Драгоманова: переслідування діячів Київської громади розпочалися раніше. Проте він наочно показав, чому незалежний закордонний видавничий осередок був потрібний. У Женеві можна було друкувати політичні й історичні матеріали, які імперська цензура не пропускала.

Вільна українська друкарня

У Женеві Драгоманов організував українську друкарню, що видавала політичні брошури, дослідження й твори для українських читачів та європейської публіки. Важливою була підтримка однодумців і фінансова допомога київської Старої громади. Видавничий проєкт не був справою однієї людини: у ньому брали участь, зокрема, Михайло Павлик і Сергій Подолинський. Робота вимагала не лише написання текстів, а й налагодження друку, пересилання видань та підтримання зв’язків між людьми, які жили по різні боки державних кордонів. Точні обсяги нелегального поширення женевських книжок оцінити складно; тому твердження про конкретні багатотисячні наклади без архівних підтверджень були б ненадійними.

«Громада»: видання, яке перетнуло кордони

Найвідомішим виданням женевського осередку стала «Громада». Бібліографічні джерела датують вихід збірника 1878–1879 та 1882 роками. Його сторінки поєднували політичну публіцистику, соціальні питання, історичні розвідки та матеріали про українське життя. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського характеризує «Громаду» як громадський, політологічний, літературний і науковий збірник. Він був помітним у європейському інформаційному просторі: про видання відгукувалися читачі й автори різних країн. При цьому не варто плутати женевську «Громаду» з численними українськими товариствами, які теж називалися громадами, або з іншими часописами схожих назв.

Яку Україну уявляв Драгоманов

Драгоманов виступав за громадянські свободи, місцеве самоврядування, права національних спільнот і перебудову імперського державного устрою на федеративних засадах. Він прагнув пов’язати український рух із ширшими європейськими дискусіями про демократію та соціальну справедливість. Однак переносити на його погляди готові політичні формули XXI століття некоректно. Його федералізм не був тотожним сучасному уявленню про незалежну національну державу; саме це згодом ставало предметом суперечок між українськими мислителями. Для історика важливо показувати не лише вплив Драгоманова, а й межі його політичної програми.

Міст між Наддніпрянщиною та Галичиною

Женева стала місцем обміну ідеями між українцями Російської та Австро-Угорської імперій. Драгоманов підтримував зв’язки з галицькими діячами, зокрема з Іваном Франком та Михайлом Павликом. У цьому середовищі обговорювали соціальні реформи, права селян, свободу слова, освіту й роль української мови в громадському житті. Контакти не означали повної згоди: між учасниками руху існували суттєві ідейні розбіжності. Саме відкритість дискусії зробила цей транскордонний простір важливим для формування модерної української політичної думки.

Після Женеви — Софія

У 1889 році Драгоманов залишив Женеву й переїхав до Софії, де працював професором у вищій школі, з якої згодом виріс Софійський університет. Він продовжував наукову та публіцистичну діяльність до смерті 1895 року. Його життя охопило кілька різних інтелектуальних світів: українську громаду Києва, вільне видавництво Швейцарії та університетське середовище Болгарії. Саме тому історія Драгоманова — не тільки біографія емігранта, а й приклад того, як українська думка виходила на міжнародний рівень.

Чому женевська «Громада» важлива сьогодні

Досвід Драгоманова демонструє, що заборона книжок не обов’язково зупиняє розвиток ідей. Коли всередині імперії звужувалися можливості друку, українські діячі використовували закордонні друкарні, особисті мережі та міжнародні контакти. Успіх цього проєкту не слід перебільшувати: женевські видання не могли охопити все українське суспільство, а учасники руху мали різні погляди на майбутнє. Проте вони створили простір для політичної дискусії, який не контролювала російська цензура. Цей внесок є документованою частиною історії української журналістики та інтелектуальної еміграції.

Джерела та документи

• Енциклопедія сучасної України: Драгоманови — біографія, еміграція та діяльність друкарні.
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського: «Громада», збірник — характеристика та роки видання.
• НБУВ: бібліографічний запис «Громади» 1882 року — першоджерело.
• Українська електронна енциклопедія освіти: Михайло Драгоманов — женевський період і видавнича робота.
• Wikimedia Commons: історична фотографія Михайла Драгоманова — відомості про походження та правовий статус зображення.