В цей день в історії… 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії співробітники радянського НКВС розстріляли видатних діячів української культури: режисера Леся Курбаса, драматурга Миколу Куліша, письменника Валер’яна Підмогильного, поета й перекладача Миколу Зерова та багатьох інших. Це була одна з найтрагічніших дат українського «Розстріляного відродження» — покоління, яке встигло створити нову літературу, театр і науку, але стало жертвою сталінського терору.

Що сталося саме 3 листопада

Упродовж 27 жовтня — 4 листопада 1937 року в Сандармосі було страчено 1111 в’язнів так званого першого Соловецького етапу. Важливо не плутати ці дати: 27 жовтня — початок серії страт, 3 листопада — конкретний день загибелі Курбаса, Куліша, Зерова й Підмогильного, 4 листопада — завершення цієї серії. За списками, оприлюдненими дослідниками, долі сотень убитих були пов’язані з Україною. Цифри щодо кількості українців, страчених саме 3 листопада, в різних публікаціях відрізняються: трапляються оцінки 134 і 151 особа, залежно від способу підрахунку. Тому коректніше називати конкретні документально встановлені імена, не видаючи одну зі статистичних оцінок за беззаперечну.

Рішення про страту ухвалювали не відкриті суди з належним захистом, а позасудові органи НКВС. Частину в’язнів раніше засудили до багаторічного ув’язнення, але восени 1937-го їхні вироки замінили на смертні. Відомості про дати й осіб спираються, зокрема, на оприлюднені списки жертв і документи репресивних органів.

Лесь Курбас: театр, що випереджав епоху

Олександр-Зенон Курбас, відомий як Лесь Курбас (1887–1937), став одним із найвпливовіших реформаторів української сцени. Заснований ним театр «Березіль» перетворився на лабораторію нових режисерських форм: актори працювали з ритмом, пластикою, монтажем сцен і сучасною драматургією. У Харкові Курбас співпрацював із Миколою Кулішем. Їхні постановки викликали захоплення глядачів і водночас дедалі сильніший тиск партійної цензури.

Курбаса усунули від керівництва «Березолем» у 1933 році, а невдовзі заарештували. Він опинився на Соловках, де навіть в ув’язненні брав участь у театральній діяльності. 3 листопада 1937 року його життя обірвалося в Сандармосі. Точне місце поховання конкретного в’язня серед масових могил не встановлене.

Микола Куліш: драматург, який поставив незручні запитання

Микола Гурович Куліш (1892–1937) написав п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната». У його драматургії питання мови, культурної ідентичності, революційних сподівань і людської гідності набували гострої сценічної форми. Творча співпраця з Курбасом стала одним із найяскравіших явищ українського театру 1920-х — початку 1930-х років.

У грудні 1934 року Куліша заарештували. Після засудження він відбував покарання на Соловках. Його розстріляли 3 листопада 1937 року — того самого дня, що й Курбаса. Популярні перекази про те, ніби обох митців убили «однією кулею», не варто подавати як встановлений архівами факт.

Валер’ян Підмогильний і Микола Зеров: знищені голоси літератури

Валер’ян Підмогильний (1901–1937), автор роману «Місто», досліджував складний внутрішній світ людини, її амбіції та моральні компроміси. Микола Зеров (1890–1937), поет-неокласик, перекладач і літературознавець, відстоював високу культуру слова та зв’язок української літератури з європейською класикою. Обох заарештували в середині 1930-х, відправили до ув’язнення й стратили в Сандармосі 3 листопада 1937 року.

Поряд із ними загинули інші письменники, науковці, педагоги, колишні державні діячі. Це не була випадкова низка окремих смертей: масові страти відбувалися в межах Великого терору, коли сталінська влада застосовувала репресії проти різних груп населення СРСР, зокрема української інтелігенції.

Чому про Сандармох довго не знали

Радянська система приховувала місця страт і справжні обставини смерті ув’язнених. Родичі могли отримувати неправдиві повідомлення про дати або причини загибелі. Урочище Сандармох як місце масових поховань було виявлене дослідниками та правозахисниками лише 1997 року. Нині це важливий простір пам’яті про жертв політичних репресій.

Що означає 3 листопада для української історії

Поняття «Розстріляне відродження» охоплює ширше коло українських митців, які творили у 1920-х — на початку 1930-х років і зазнали переслідувань, ув’язнень або загинули. Не всі вони були страчені саме в Сандармосі, але 3 листопада 1937 року стало одним із найвиразніших символів насильницького обриву цього культурного розвитку.

Сьогодні імена Курбаса, Куліша, Підмогильного й Зерова повернулися до українських театрів, університетів і книжкових полиць. Їхні твори нагадують, що культурна спадщина — це не лише тексти й вистави, а й право суспільства пам’ятати людей, яких держава намагалася стерти з історії.

Джерела та перевірка

• Український інститут національної пам’яті — початок розстрілів у Сандармосі
• Радіо Свобода — поіменні відомості та архівні дані про жертв
• Велика українська енциклопедія — розстріли української еліти в Сандармосі
• Цей день в історії — події 3–4 листопада 1937 року
• Суспільне Культура — Сандармох і Розстріляне відродження