Як українці Галичини вчилися вести власну торгівлю: історія Василя Нагірного, Аполлона Ничая і «Народної Торгівлі», що від 1883 року розбудовувала мережу крамниць, складів і кооперативних установ.

Чому економічна незалежність починалася з крамниці

Наприкінці XIX століття українське населення Галичини мало розгалужену мережу читалень, культурних товариств і громадських ініціатив, але власні господарські установи тільки формувалися. Значна частина українців жила із сільського господарства, а окремому виробникові було складно самостійно закуповувати потрібні товари, знаходити покупців та отримувати вигідні умови торгівлі.

У 1883 році у Львові виникла «Народна Торгівля» — велике українське споживче кооперативне об’єднання. Його організаторами були архітектор і громадський діяч Василь Нагірний та педагог Аполлон Ничай. Їхня ідея полягала не в тому, щоб відкрити ще одну крамницю: вони хотіли створити мережу, яка дозволила б дрібним торговцям і громадам діяти спільно.

Історія «Народної Торгівлі» показує, що український національний рух у Галичині розвивався не тільки через книжки, політичні промови та освіту. Він мав і практичний економічний вимір.

Василь Нагірний: досвід Швейцарії для Галичини

Василь Степанович Нагірний народився в селі Гірне на Стрийщині. «Енциклопедія сучасної України» подає дату 11 січня 1848 року; натомість англомовна «Енциклопедія України» зазначає 1847-й. Через цю розбіжність рік народження не варто вважати остаточно безспірним без звірення метричного запису.

Він навчався у Львові, а потім здобував технічну освіту у Швейцарії. Джерела по-різному називають конкретний швейцарський навчальний заклад, проте погоджуються, що Нагірний працював у Цюриху й ознайомився там із європейською практикою кооперації. На відміну від благодійності, кооперативна модель спиралася на внески, спільні закупівлі, облік і відповідальність учасників.

1882 року Нагірний повернувся до Львова. Тут він спробував застосувати господарський досвід Швейцарії до потреб українського населення Галичини, яка тоді входила до Австро-Угорщини. Важливо не плутати тогочасні політичні кордони із сучасними: йдеться про український рух у межах австрійської частини монархії.

Як працювала «Народна Торгівля»

Завдання нового товариства були практичними. Воно мало закуповувати товари без зайвих посередників, постачати їх сільським і містечковим крамницям, організовувати власні торговельні точки та навчати працівників торгівлі. Гуртова закупівля давала можливість домовлятися про умови, недоступні для маленької крамниці, яка діяла окремо.

Засновники не пропонували відмовитися від приватної ініціативи. Навпаки, на початковому етапі «Народна Торгівля» працювала також із приватними торговцями. Її сила полягала в поєднанні окремих підприємців і громадських крамниць у спільну мережу.

Згодом організація розвивала гуртові склади, роздрібну торгівлю та підготовку персоналу. За даними «Енциклопедії України», у 1907 році вона змінила статут, перетворюючись на центральне об’єднання споживчих кооперативів, організованих за принципами, спорідненими з рочдельською моделлю.

Від задуму до сотень крамниць

Найкраще масштаб справи показують цифри. У 1914 році «Народна Торгівля» мала 19 власних складів-крамниць, а з нею були пов’язані 831 дрібна крамниця. Організація налічувала 1244 членів, серед яких були й кооперативні товариства. Річний товарообіг перевищував 2,5 мільйона австрійських крон.

Ці дані не означають, що всі 831 крамниця належали товариству: частина була самостійними торговельними закладами, які співпрацювали з ним. Саме різниця між власними установами та пов’язаними крамницями дозволяє правильно зрозуміти розміри мережі.

Для українського громадського життя це був принципово новий досвід. Господарська організація давала не лише товари та робочі місця, а й навички управління, бухгалтерії, колективного ухвалення рішень і довготривалого планування.

Не лише торгівля: страхування, ремісники та громадські товариства

Нагірний не обмежився одним кооперативом. Він був серед співзасновників страхового товариства «Дністер» у 1892 році, брав участь у створенні ремісничих та громадських об’єднань, а 1894 року — товариства «Сокіл». Підтримував також організацію українського мистецького життя.

Така діяльність не була випадковим набором ініціатив. Страхування допомагало розподіляти ризики, ремісничі товариства підтримували фахову взаємодопомогу, а торгівля створювала простір для підприємництва. Разом вони розширювали можливості українських громад діяти через власні інституції.

Водночас некоректно приписувати Нагірному одноосібне створення всіх цих установ. Поруч із ним працювали інші організатори, юристи, педагоги, підприємці й члени товариств. Успіх кооперації був колективною працею.

Архітектор понад двох сотень церков

Інший бік біографії Нагірного — архітектура. За оцінкою «Енциклопедії сучасної України», він збудував понад 200 церков, переважно мурованих. У його проєктах поєднувалися неороманські й неовізантійські форми та елементи традиційної української дерев’яної архітектури.

Серед споруд, пов’язаних із його творчістю, — церква святого Івана Богослова в Суховолі, датована 1912 роком. Архітектурна діяльність Нагірного була ще одним способом творити український публічний простір: храми ставали впізнаваними осередками місцевих громад.

Поєднання архітектури з кооперативною роботою може здаватися незвичним. Але для Нагірного обидві справи були пов’язані з організацією життя громади — від будівлі, де вона збиралася, до господарської установи, яка допомагала їй працювати.

Війни, інфляція та перебудова мережі

Перша світова війна завдала українській кооперації Галичини великих втрат. Частину майна знищили, господарські зв’язки обірвалися, а повоєнна інфляція та грошові зміни послабили капітал організацій. Після встановлення польської влади над Східною Галичиною кооперативам довелося пристосовуватися до нових умов.

У 1926 році відповідальність за сільську споживчу кооперацію перейшла до «Центросоюзу», тоді як «Народна Торгівля» зосередилася на міській мережі. Вона підтримувала зв’язки з виробниками та кооперативами Західної Європи, продавала товари українського виробництва й навчала торговельних працівників.

У 1937 році, за даними «Енциклопедії України», товариство мало 31 власну крамницю і склад, а кількість його членів перевищила 6400. Це вже був інший етап історії організації, який настав після смерті її співзасновника.

Де закінчується історія й починається красивий міф

Про Нагірного іноді пишуть як про людину, яка «створила всю українську економіку Галичини». Такий вислів перебільшує його роль. Українські господарські практики існували й до 1883 року, а кооперативний рух розвивали численні діячі та установи.

Так само не варто називати «Народну Торгівлю» першою кооперацією в історії України без уточнення. Історично коректніше говорити про одне з перших і найвпливовіших великих українських споживчих кооперативних об’єднань Західної України.

Документально підтверджені заснування товариства 1883 року, участь Нагірного й Аполлона Ничая, напрями роботи та наведені статистичні показники. А оцінка кооперації як «економічної школи нації» — це вже історичне осмислення її впливу, а не формулювання з бухгалтерського звіту.

Спадщина Василя Нагірного

Василь Нагірний помер 25 лютого 1921 року у Львові. Його поховано на Личаківському цвинтарі. Він не побачив усіх повоєнних перетворень організації, яку допоміг створити, але закладені ним і його соратниками принципи продовжували працювати.

Ця історія має сучасне звучання. Українська спільнота в Галичині вчилася не тільки вимагати політичних прав, а й організовувати закупівлі, страхування, навчання, облік і торгівлю. Власна економічна інфраструктура ставала основою громадської самостійності.

Нагірний залишив після себе і церкви, і кооперативні інституції. Проте, мабуть, найважливішою була сама ідея: спільна справа може дати громаді більше можливостей, ніж ізольовані зусилля окремих людей.

Джерела та примітки

• Юрій Бірюльов. «Нагірний Василь Степанович». Енциклопедія сучасної України — біографія, архітектура та громадська діяльність.
• Internet Encyclopedia of Ukraine: Narodna Torhovlia — статистика 1914 і 1937 років, статут та історія товариства.
• Internet Encyclopedia of Ukraine: Nahirny, Vasyl — інша енциклопедична версія року народження та відомості про діяльність.
• Спілка споживчих товариств Львівської області — історія кооперації — історична пам’ять кооперативного руху.
• Архівна фотографія учасників товариства 1913 року — атрибуція за фондом ЛННБ ім. В. Стефаника.