Український Світанок — панорама Києва, Дніпро і собори на світанку

В цей день в історії… 6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту Червоної армії вигнали нацистські сили з Києва. Після понад двох років німецької окупації столиця України знову опинилася під радянським контролем. Ця подія стала важливою військовою перемогою над нацизмом, але не означала повернення українцям політичної свободи: на зміну одному тоталітарному режимові прийшов інший.

Військові готують плоти для переправи через Дніпро, 1943 рік
Підготовка до форсування Дніпра, 1943 рік. Фото ілюструє ширшу битву за Дніпро, а не обов’язково події саме 6 листопада. Автор невідомий; Wikimedia Commons, Dayosh Kiev.jpg, позначення PD-Ukraine (статус поза Україною може відрізнятися).

778 днів окупації

Німецькі війська зайняли Київ 19 вересня 1941 року. У наступні роки місто пережило масові вбивства, зокрема в Бабиному Яру, примусову працю, голод, руйнування та переслідування цивільного населення. У листопаді 1943 року радянські частини застали столицю спустошеною. Тривалість окупації часто визначають як 778 днів; це число залежить від прийнятого способу рахунку початкової й кінцевої дати.

Битва за Дніпро: шлях до столиці

Звільнення Києва не було окремим раптовим штурмом. Воно стало результатом багатомісячної Битви за Дніпро. Після наступу на Лівобережжі радянські війська переправлялися через велику ріку, закріплювалися на правому березі й намагалися прорвати німецьку оборону.

У жовтні радянське командування двічі безуспішно атакувало з Букринського плацдарму на південь від Києва. Відтак головний удар перенесли на Лютізький плацдарм північніше міста. Частину військ і техніки перегрупували потайки. Цей маневр допоміг змінити напрямок наступу, хоча попередні бої коштували величезних втрат.

Ніч з 5 на 6 листопада

3 листопада 1943 року з Лютізького плацдарму почався головний наступ 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна. У боях брали участь стрілецькі, артилерійські й танкові з’єднання, зокрема 3-тя гвардійська танкова армія Павла Рибалка, а також чехословацькі військові формування.

У ніч проти 6 листопада радянські частини увійшли до Києва з північного та західного напрямків. До ранку організований опір німецьких військ у місті було зламано. Водночас Київська наступальна операція тривала далі — до 13 листопада: звільнення міста не означало завершення боїв на всьому напрямку.

Ціна визволення

За повернення Києва довелося заплатити життями тисяч людей. У джерелах можна зустріти різні цифри втрат, бо одні стосуються листопадової Київської наступальної операції, інші — попередніх боїв за плацдарми, а ще інші — всієї Битви за Дніпро. Ці показники не можна змішувати або подавати як точну кількість загиблих без пояснення методики.

Особливо трагічною була доля мобілізованих на щойно зайнятих радянськими військами територіях українців. Частину чоловіків залучали до бойових дій поспіхом, нерідко за недостатньої підготовки. У публічній історичній пам’яті таких мобілізованих часто називають «чорносвитниками». Водночас не кожен боєць, який загинув під час форсування Дніпра, належав до цієї категорії.

Чому 6 листопада — не просто святкова дата

Повернення Києва з-під нацистської окупації врятувало місто від подальшого панування гітлерівського режиму й стало важливим кроком до вигнання нацистських військ з України. Проте радянська влада відновила власну репресивну систему. Тому в сучасному історичному викладі важливо розрізняти військове звільнення міста від нацистів і здобуття справжньої державної незалежності, яке відбулося лише 1991 року.

Дата 6 листопада зафіксована за григоріанським календарем, який використовувався в 1943 році. Її не слід плутати з радянською річницею Жовтневого перевороту, яку відзначали 7 листопада. Поширена теза, що Сталін вимагав узяти Київ до цієї річниці, відображена в історичних публікаціях; конкретний вплив такого політичного дедлайну на кожне військове рішення потребує окремої документальної оцінки.

Пам’ять про людей

У центрі цієї історії — не тільки карти наступу, командувачі та салюти, а й жителі окупованого міста, євреї, розстріляні в Бабиному Яру, примусові робітники, бійці різних національностей і родини, які так і не дочекалися своїх близьких. Пам’ятати 6 листопада 1943 року — означає бачити водночас звільнення від нацистської окупації, людську ціну битви та складність українського досвіду Другої світової війни.

Джерела

Залишити відповідь

Популярне